«У мене є база компаній із телефонами, тож я можу телефонувати» – це припущення було сумнівним і раніше, а з 10 листопада 2024 р. воно просто хибне. Того дня набрав чинності польський закон від 12 липня 2024 р. «Право електронних комунікацій» (PKE), який однією нормою врегулював маркетинг телефоном, e-mailом і SMS. Нижче – що саме каже ст. 398, кого вона стосується, чого норма не вирішує і для чого в такому разі слугують дані компаній.

Застереження: це огляд тексту норм, а не юридична консультація. Там, де закон чогось не вирішує, ми прямо це зазначаємо. Кампанію просимо узгодити з юристом. Цитати із закону – неофіційний переклад з польської.

Що каже норма

Ст. 398 ч. 1 забороняє використовувати автоматичні системи виклику і кінцеве телекомунікаційне обладнання – «зокрема в межах користування послугами міжособистісної комунікації» – для надсилання комерційної інформації, у тому числі прямого маркетингу, абонентові чи кінцевому користувачеві, «якщо він попередньо не дав на це згоди». Повний текст закону доступний в Інтернет-системі правових актів (ISAP).

З тексту ст. 398 і 400 випливають п’ять речей:

  • Одна норма для телефону та електронних повідомлень. Заборона охоплює використання автоматичних систем виклику і кінцевого телекомунікаційного обладнання, «зокрема в межах користування послугами міжособистісної комунікації», – тобто телефонну розмову, SMS, e-mail чи повідомлення в месенджері.
  • Ідеться про комерційну інформацію. Закон відсилає до визначення із закону про надання послуг електронними засобами: це будь-яка інформація, призначена прямо чи опосередковано для просування товарів, послуг або іміджу підприємця.
  • Згода має бути попередньою – наданою до того, як комерційну інформацію буде надіслано.
  • Згоду можна надати, повідомивши адресу – ч. 2 допускає це, коли абонент чи кінцевий користувач надає електронну адресу, що його ідентифікує, з метою отримання комерційної інформації на цю адресу.
  • До отримання згоди відповідно застосовуються норми про захист персональних даних (ст. 400). На практиці це означає вимоги, відомі з GDPR: згода добровільна, конкретна, усвідомлена, її можна відкликати, і відправник має бути здатен її довести.

Ч. 3 додає, що надсилання комерційної інформації не може здійснюватися за рахунок абонента чи кінцевого користувача.

Чому це стосується і B2B

Закон визначає кінцевого користувача як «суб’єкта, що користується загальнодоступною послугою електронних комунікацій (…) для задоволення власних потреб», а абонента – як користувача, що є стороною договору з постачальником послуг. У ст. 398 немає слова «споживач» – норма не розрізняє приватних осіб і підприємців. Товариство з обмеженою відповідальністю, яке має договір на корпоративний номер телефону, підпадає під визначення абонента так само, як приватна особа.

Раніше маркетинг регулювали дві норми: ст. 172 закону «Телекомунікаційне право» і ст. 10 закону про надання послуг електронними засобами. Закон, що запроваджує PKE (Dz.U. 2024 poz. 1222), скасував ст. 10 і весь закон «Телекомунікаційне право» 2004 р.; їхнє місце посіла ст. 398. Старіші посібники, що посилаються на «ст. 10 UŚUDE», описують правовий стан до 10 листопада 2024 р.

Чого норма не вирішує

Три запитання повертаються в кожній розмові про B2B. Закон не відповідає на них прямо, а офіційних роз’яснень Голови UKE саме щодо цих питань ми не знайшли (станом на 11.10.2026). Тож описуємо, що випливає із самого тексту.

  • Загальна адреса компанії (biuro@, kontakt@). Норма не розрізняє іменних і загальних адрес. Захищений абонент чи кінцевий користувач, тобто також товариство. Публікацію адреси на вебсайті закон не згадує як згоду; ч. 2 говорить про надання адреси «з метою отримання комерційної інформації».
  • Контакт із запитанням про згоду. Закон вимагає попередньої згоди і не передбачає винятку для першого повідомлення чи розмови. За чинності ст. 172 закону «Телекомунікаційне право» Голова UOKiK зазначав, що підприємець, який хоче представляти пропозицію телефоном, «мусить уже до першої розмови мати» згоду співрозмовника (повідомлення від 14.11.2017). Чи і як органи перенесуть цей підхід на ст. 398 і на відносини між компаніями – тлумачення не усталене.
  • Межа комерційної інформації. Визначення виключає, зокрема, інформацію, що дає змогу зв’язатися з певною особою, та інформацію про товари і послуги, яка не служить досягненню комерційного ефекту. Де закінчується запит і починається просування, оцінюють у конкретному випадку.

Що загрожує за порушення

  • Адміністративний штраф. Згідно зі ст. 446 ч. 5, у разі невиконання обов’язку отримати згоду, про яку йдеться у ст. 398, Голова Управління електронних комунікацій (UKE) накладає грошовий штраф до 3 % доходу покараного суб’єкта, отриманого в попередньому календарному році, або до 1 000 000 зл, «при цьому застосовується більша сума».
  • Адміністративне правопорушення. Ст. 448 встановлює, що той, хто надсилає за допомогою засобів електронної комунікації комерційну інформацію без попередньої згоди абонента чи кінцевого користувача, підлягає штрафу; переслідування відбувається за вимогою потерпілого.
  • Акт недобросовісної конкуренції. Згідно зі ст. 398 ч. 4 дія, що підпадає під заборону, є актом недобросовісної конкуренції в розумінні закону від 16 квітня 1993 р.; вимоги з цього приводу розглядають цивільні суди.
  • GDPR. Якщо адресат – фізична особа, додатково застосовуються норми про захист персональних даних; наглядовим органом у Польщі є Голова Управління захисту персональних даних (UODO).

Що дозволено без згоди

Ст. 398 стосується способу контакту, а не самого володіння даними. Дані компаній можна використовувати для багатьох завдань, у яких комерційну інформацію не надсилають телефоном чи електронними засобами:

  • Поштова кореспонденція. Ст. 398 згадує автоматичні системи виклику і кінцеве телекомунікаційне обладнання; листа, каталогу чи запрошення, надісланого звичайною поштою, вона не згадує. Щодо фізичних осіб-підприємців діє GDPR – зокрема право заперечити проти прямого маркетингу (ст. 21(2) і (3) GDPR).
  • Візити і зустрічі. Планування маршрутів представників, участь у виставках, особистий контакт в офісі компанії.
  • Доповнення і впорядкування CRM. Додавання NIP, адреси чи галузі до компаній, які вже є вашими клієнтами.
  • Аналіз ринку. Скільки компаній певної галузі працює в повіті, де відкрити філію, як поділити регіони продажу.
  • Контакт, який не є комерційною інформацією. Заборона стосується лише комерційної інформації. Відповідь на чийсь запит, питання, пов’язані з виконанням договору, чи запит пропозиції до потенційного постачальника за загальним правилом не просувають товарів чи послуг відправника. Межа буває тонкою – повідомлення, назване «запитом», яке насправді рекламує власну пропозицію, може бути визнане комерційною інформацією.

Як збирати згоди

  1. Форма на власному сайті з чітким, окремим полем згоди на комерційний контакт вибраним каналом.
  2. Лист із кодом або адресою сторінки, на якій зацікавлена компанія сама залишає контакт.
  3. Виставки та зустрічі – згода, зібрана особисто, найкраще письмово або в електронній формі.
  4. Реєстр згод. Дата, текст застереження, канал і джерело – без цього згоду важко довести.

Що це означає під час купівлі бази компаній

Жодна куплена база не містить ваших згод. Згода, надана продавцеві даних, – навіть якщо вона існує, – стосується того, кому і з якою метою її надано; саме ви мусите вміти довести, що вона охоплює і ваші повідомлення. До пропозиції «бази для розсилок із правом на надсилання» ставтеся, будь ласка, з великою обережністю і вимагайте доказів згод.

Тому базу компаній Польщі ми описуємо як дані для поштової кореспонденції, підготовки візитів, доповнення CRM і аналізу ринку. Телефон і e-mail є в експорті там, де компанія вказала їх публічно, – як інформація про компанію, а не як дозвіл на контакт. Більше про те, як оцінити пропозицію даних: Як купити базу компаній; про правові рамки наших даних: Джерела даних і методологія.

Часті запитання

Чи можна зателефонувати компанії з пропозицією без згоди?

Ст. 398 ч. 1 польського закону «Право електронних комунікацій» забороняє використовувати кінцеве телекомунікаційне обладнання для надсилання комерційної інформації, зокрема прямого маркетингу, абонентові чи кінцевому користувачеві, якщо він попередньо не дав на це згоди. Норма не розрізняє споживачів і підприємців, тому телефонувати компанії з пропозицією без її попередньої згоди не слід.

Чи можна надіслати пропозицію на адресу biuro@firma.pl без згоди?

Закон не містить окремого правила для загальних адрес: він говорить про «абонента або кінцевого користувача», а кінцевим користувачем є будь-який «суб’єкт», що користується послугою, – також товариство. Нам не відомо офіційної позиції, яка виводила б такі адреси з-під заборони, тому ми виходимо з того, що пропозиція, надіслана без попередньої згоди, ризикована і в цьому випадку. Окреме питання – GDPR: загальна адреса товариства зазвичай не є персональними даними, але це не впливає на застосування ст. 398.

Чи можна зателефонувати або написати лише для того, щоб запитати про згоду?

Норма прямо цього не вирішує, а тлумачення не усталене. Однак вона вимагає «попередньої» згоди, а за попередніх норм Голова UOKiK (польський орган із захисту конкуренції і споживачів) заперечував отримання згоди лише під час першої розмови з пропозицією. Обережніше збирати згоди інакше: через форму на власному сайті, на виставках або листом.

Чи потребує згоди лист із пропозицією, надісланий поштою?

Ст. 398 згадує автоматичні системи виклику і кінцеве телекомунікаційне обладнання; про традиційні поштові відправлення в ній не йдеться. Це не означає відсутності правил: якщо адресат – фізична особа-підприємець, застосовується GDPR – потрібна правова підстава, виконання обов’язку інформування і врахування заперечень.

Яке покарання загрожує за маркетинг без згоди?

Згідно зі ст. 446 ч. 5 PKE Голова UKE (польський регулятор електронних комунікацій) накладає грошовий штраф до 3 % доходу покараного суб’єкта за попередній календарний рік або до 1 000 000 зл – застосовується більша сума. Ст. 448 передбачає також штраф за адміністративне правопорушення (переслідування за вимогою потерпілого), а ст. 398 ч. 4 визнає такі дії актом недобросовісної конкуренції.

Правовий стан: 11.10.2026. Цитати – за текстом польського закону від 12 липня 2024 р. «Право електронних комунікацій» (Dz.U. 2024 poz. 1221 зі змінами) і закону від 18 липня 2002 р. про надання послуг електронними засобами у версіях, опублікованих в Інтернет-системі правових актів (неофіційний переклад).